Історія Костянтина і Олександри
«Кохає, але тепер не кохана»
Четвер, 785-й день повномасштабної війни
Ріа!
Листопад 2018
– Сааааш, а мені тут Костя сказав, що ти йому сподобалася! Ба більше, що ти «Схожа на його майбутню можливу дружину», але я йому відразу сказала, що ти не той варіянт і йому треба шукати далі. Та…
Ріа!
Грудень 2018
– Тут на мене хлопець в інстаграмі підписався.
– Ой, так це ж Костя! Я тобі за нього розповідала, пам’ятаєш?
Ріа!
Лютий 2019
– Сааааш, ти чула, що у нас в місті відкривається «Ambros hub»? Вони персонал набирають і Костя питав за тебе. Я дам твій номер, добре?
Ріа!
– Марійка! Це ти сказала йому мою адресу?
– Ну….
– Марійка?
– Так, я. Але я не сказала йому яка у тебе квартира. Думала, може ти спустишся.
– То що, він дійсно у мене в під’їзді?
– Ну, виходить, да. А що там?
– Каже, щоб я двері відчиня…
Ріа!
– Костя, ну, я дама правильна, час пізній, я тебе додому не пущу. Ти що, ні на чай, ні на каву, ні на вино. Час пізній!
Кость, ну куди на підлогу сідаєш, це ж тамбур?
– Значить, будемо тут чай пити і спілкуватися, ці квіти тобі!
– Та ні, вже заходь в коридор…
Ріа!
– Саааш, а ходімо на побачення?
– Кость, ну ти чого? Яке побачення? В мене тільки нещодавно закінчилися стосунки, там має пройти час. І взагалі, ти моє керівництво, які стосунки? Ось, у нас тут проєкт, отже….
Ріа!
– Дівчат, ну що це за керівник, в десять вечора пише. Це вже не мій робочий час! Ну як так можна?
– Саша, ось побачиш, ти ще за нього заміж вийдеш.
– Та я? Та за Костю? Та ну нє. Навіть не каркай!
Ріа!
– Сааш, ми зробимо нашою командою тімбілдинг. Десь підемо повечеряємо у вихідний день, у неформальній обстановці.
– Питань немає, тімбілдінг, так тімбілдинг.
Ріа!
– Кость, а де інші?
– А немає…
– То що, в нас тімбілдинг вдвох?
– Ні, це вже в нас побачення.
– Ну ладно, хоть поїм.
– Ну Саааш…
Ріа!
– Ну все, задачі закрили, час додому
– Я тебе нікуди не відпущу, доки ти мене не поцілуєш!
– Кость, ну ти чого? В мене собака вдома не гуляна, мені пора, десята вечора!
– Нічого не знаю.
– Ну куди ти побіг? Не зачиняй двері. Куди ти тікаєш? Костя, пусти мене!
– Ні.
– Та пусти.
– Не пущу.
– Ну Кос…
Ріа!
Липень 2019
– Саш, перший крок на Говерлу зробиш ти, а не я.
– Та я більше не можу.
– Давай, ще трішки. Ну ж бо, я тебе підсажу.
– Так вже ж Говерла.
– Саааш, ну тут осталося трошечки, ще декілька випадів і все.
Бачиш, ти на Говерлі, а казала, що не піднімешся.
– Так я ж не сама піднялася, фактично ти мене підняв…
Ріа!
– Я просто пожив з тобою безперервно в ковід 2 місяці і зрозумів. Знаєш, в коханні бувають будні і свята. Я з тобою пережив карантин, а отже переживем і все до кінця жит...
Ріа!
Липень 2020
– Ну Саааш, і як я це відео батькам покажу? Пропозиція на вершині г. Великий Верх, тут зазвичай плакати треба, чи радіти…А ти в мене така матюклива...
– Так твоя ж, сам обрав!
Ріа!
– Кость, треба ж дідусю сказати, що ти мені пропозицію зробив.
– Ну давай я скажу, і заодно запитаю чи дає він дозвіл.
– Так ти ж вже зробив пропозицію, дозвіл зазвичай проситься до, а не піс...
Ріа!
– Що, вже? Так швидко зробив пропозицію? І що, погодилася?
– Ну ба, ти хоч би почекала, поки ми трубку покладе…
Ріа!
– Ми з тобою не ідеальні. Ти не ідеальна, я теж. Але я дякую тобі, що ти поряд зі мною, за те, що ми працюємо над відносинами. За те, що ти саме та жінка, яку я хотів і планував бачити біля себе.
– Ти підготував обітниц..?
Ріа!
24 лютого 2022 року
– Війна почалася, я поїду на «Ambros hub», там хлопці збираються, я їм допоможу. Приєднуйся.
– Я виставлю кліч, що потрібно наразі військовим, і ...
Ріа!
– Ми не знаємо, що буде далі, я б хотів, щоб ти поїхала до мами в Німеччину. Я хочу приєднатися до 3 ОШБр і не хочу лишати тебе тут саму. Ти поїдеш, і я одразу приєднаюся.
– Окей, то може, коли ти приєднаєшся – я тоді поїду до мами? Бо це ж займає певний час.
– Підготовка проходитиме не в Черкасах. Я хочу бути спокійним, обираємо дату, і наступної середи ти береш собаку і виїжджаєш до мами. Попіклуйся про цього дідуся, скільки йому тут осталося. Я побачив хлопців і зрозумів, що все, що я міг зробити тут, я зробив. Штаб працюватиме і без мене, я хочу робити щось більше, то...
Ріа!
– Ой, щось в мене задишка така.
– Кость, так може треба припинити палити?
– Я вже не курю.
– Прав…
Ріа!
– Кость, я приїхала в Черкаси.
– А мене не відпускають з Краматорська.
– Ну, буде в мене екскурсія в Краматорськ. Нічого страшного, тіль...
Ріа!
– Бачиш, я приїхала і відразу твоє керівництво тебе відпустили. Хороше місто, не все встигла побачити, шкода і їхати. Ходімо, заберу тебе на трохи від вій...
Ріа!
– Добрий день. Це доставка квітів, вийдіть, будь ласка.
– Квіти? Мені? В Німеччині? Це ж від кого?
– А це вам від вашого чоловіка.
Ріа!
– Може ми кудись в теплі края? Може Італія? Кісточки погрієш після окопні? Погрієшся? Підлікуєшся?
– А давай в гори? В Австрію …
– Там же ж холодно.
– Та вже холод мені не такий страшний, знаєш…
– Ну ладно, гори, так го…
Ріа!
– А я вже не курю. Навіть на позиціях, уявля…
Ріа!
– Ало, Бодя?
– Саш, ти мене чуєш?
– Я тебе чую, ти мене не чуєш.
– Саш, ало? А так чуєш?
– Чую.
– А так, чує…
– Я. Тебе. Чую. Богдан, кажи, що сталося?
– Вчора, виконуючи бойове завдання…
Зупиняюся. Не відчуваю ніг. Присідаю.
– Як швидко мені треба бути в Черкасах?
– Бажано якнайшвидше. Завтра-післязавтра.
– Я зрозуміла. Батькам повідомили?
– Ні, спочатку тебе.
– Я зрозуміла.
– Ти доберешся, є як дістатися?
– Я знайду як, буду завтра. Коли саме не знаю, але знайду спосіб і буду завтра.
У ме…
– Я знаю. Ми за тобою їдемо, коли?
– Марійка, дивись, я вже знаю, як дістануся до кордону.
– Кажи час, тоді ми будемо на кордоні.
У мене…
– Вибач Саш, я обіцяла сказати тобі, щойно сама дізнаюся, але я не дотримала цього тому, що я не могла це сказати. Кому кому, тобі – не могла.
У мене за…
– Саш, вибач мене, будь ласка, я…
– Фауст, за що ти вибачаєшся? В нього було таке поранення, що ти не міг нічого зробити. Це голова. Там ніяк не допоможеш людині. Це мозок. Краще скажи, а який в нього до цього був настрій?
– А ми за 2 години до цього зробили фото. Я тобі зараз надішлю.
– Це в нього цигарка в руках? Ах ти ж… А казав, що кинув! Ще й ховає, а я все одно помітила!
У мене заги…
– Саш, Костю до нас завезуть, буквально на 15 хвилин, ми попрощаємося з ним. В нас немає часу, а ми хочемо, тому його привезуть максимально до межі, щоб ми не залишали позицій, а потім відразу до вас.
У мене загинув…
– Блін, загубила свій айкос, чому ж сьогодні все губиться?
– Саш..
– Зараз, заїдемо купимо айкос зі стіками і відразу на вечір пам’яті.
У мене загинув чо…
– Ну я ж її щойно купила, де вона?
– Що загубила?
– Пачку зі стіками. Костя, це ти? Що відбувається?
***
– Ало? Ви ще в тому магазині? Купіть мені стіків.
– Таких немає.
– Тобто? Костя! Ти мені дасиш сьогодні покурити? Беріть будь-які. Я все одно покурю, чуєш?
У мене загинув чоло…
– Добрий вечір, познайомимося?
– Так, добрий вечір. Мене звати Саша, і 40 днів тому у мене загинув чоловік.
– Але обручка у вас ще на пальці…
Дістаю ланцюжок на шиї
– Та й тут. Його. Ми в своїх клятвах не говорили «поки смерть не розлучить нас», тому фактично – я тримаю обіцянку.
– Чи була в Кості фірмова, тільки його фраза?
– Фірмова фраза? Хм… Хіба, коли він несподівано вривався в кімнату з криками «Ріа»!
– І що тоді?
– І тоді життя загравало по-новому…
Замість дисклеймера:
Фото Олександри з костюмом чоловіка облетіло не тільки Україну, про нього розповідали навіть в Ірландії. Публікацію репостили музичні гурти, стендапери, журналісти, тисячі людей…
Завдяки посту вона допомогла друзям зібрати понад 2 мільйони гривень та закрити збір «На помсту», який вони відкрили після загибелі Кості.
Чи хотіла Саша викладати ці фотографії? Ні. Чи думала вона, що фото розійдеться хоч у рідних Черкасах? Сподівалася. Чи вийшло в неї прокричати, що війна ходить поруч з кожним і не варто про це забувати? Дуже голосно.
Розповіла: Олександра Костецька
Записала: Олександра Колісник
Редакторка: Христина Біляковська
Фото: Ігор Єфімов і особистий архів героїв історії
Comentarios